Чехія — ще кілька років тому одна з найпривітніших країн для українських переселенців — дедалі частіше з’являється в новинах через конфлікти на мовному та національному ґрунті. Для українців у Словаччині це сигнал, на який варто звернути увагу: соціальні процеси в обох країнах часто розвиваються за схожими сценаріями, тож корисно знати, куди рухається ситуація і що робити, якщо ви зіткнулися з ворожістю.
Поліцейська статистика Чехії поки що не фіксує зростання фізичних нападів на іноземців, а чеська поліція взагалі не публікує окремих даних саме про українців. Правозахисні організації, які моніторять злочини на ґрунті ненависті, бачать іншу картину.
Цифри, які мало хто хоче озвучувати вголос
Чеська організація In IUSTITIA, що спеціалізується на насильстві через упередження, повідомляє: у 2021 році інциденти проти українців і росіян становили лише 5% від усіх зафіксованих випадків, але після 2022 року їхня частка зросла до 22–31%. За їхніми даними, українці стали найбільш уразливою групою в країні — попереду ромів, ЛГБТ+ спільноти та євреїв.
Змінився й характер нападів:
41% інцидентів проти українців мали форму фізичних нападів;
у 22% випадків жертви отримували тілесні ушкодження;
зафіксовано щонайменше один напад із летальними наслідками.
Цю тенденцію підтверджує опитування агентства PAQ Research, проведене влітку 2023 року: понад 60% українських біженців у Чехії стикалися з агресією. Переважно це були словесні образи, але кожен двадцятий респондент повідомив про фізичний напад.
Чому змінилися настрої
Соціологи називають кілька причин, які діють одночасно. Тривала війна викликала втому, а економічні проблеми чехів змушують частину суспільства сприймати допомогу біженцям як тягар. До цього додається дезінформація: проросійські наративи зображують українців як загрозу безпеці або конкурентів на ринку праці, і деякі політичні сили охоче підхоплюють ці наративи.
Показовий розрив виявило опитування Центру дослідження громадської думки CVVM (осінь 2024): 56% чехів вважають біженців проблемою для країни загалом, але лише 30% бачать проблему у своєму оточенні. Негативні настрої часто формуються не з особистого досвіду, а з медіа та чуток. Тим часом дані Ipsos за березень 2026 року показують, що близько 60% чехів досі вважають українську меншину «проблемною», хоча дослідження STEM за лютий 2026 зафіксувало незначне покращення ставлення порівняно з попереднім роком.
Як це виглядає в реальному житті
За статистикою стоять реальні історії. Українці, з якими спілкувалися Seznam Zprávy, розповідають про інциденти в транспорті, магазинах, державних установах і школах. Жінка, яка живе в Чехії вже 20 років, забороняє своїм дітям говорити будь-якою мовою, окрім чеської, поза домом, бо боїться за їхню безпеку.
Люди потрапляють у пастку подвійних стандартів: якщо чують російську — «окупанти», якщо українську — «нахлібники». Через це багато хто свідомо приховує свою ідентичність і національні символи. Експерти попереджають: якщо мовлення ненависті не стримувати, словесна агресія дедалі частіше перетворюватиметься на фізичну — за сценарієм, який уже спостерігається в сусідній Польщі, де напади на українців фіксують майже щодня.
Що робити, якщо ви зіткнулися з агресією у Словаччині
Ситуація у Словаччині наразі спокійніша, але варто знати базові правила безпеки. У разі загрози або нападу:
Зателефонуйте за номером 112 (єдиний номер екстрених служб) або 158 (поліція). Якщо ви не впевнені у мові, попросіть оператора, який говорить англійською.
Задокументуйте інцидент: відео, фото, контакти свідків, час і місце.
Подайте заяву у найближчий відділок поліції. Злочини на ґрунті ненависті у Словаччині переслідуються окремо і мають підвищені покарання.
Якщо потрібна юридична допомога українською, звертайтеся до гуманітарних організацій, що працюють із переселенцями (партнери UNHCR, Liga za práva člověka (Ліга за права людини)).
Збережіть важливі номери телефонів і гарячі лінії, щоб не шукати їх у критичний момент.
Більшість словаків, як і чехів, ставляться до українців нормально і доброзичливо — про що свідчить той самий розрив у CVVM між «проблемою в країні» і «проблемою поруч». Тож не варто замикатися і мовчати. Треба реагувати інакше: знати свої права і не залишати інциденти без наслідків.
