Промислові цехи Словаччини дедалі більше нагадують міжнародний аеропорт або засідання ООН: поряд із місцевими робітниками біля верстатів та на конвеєрах працюють серби, українці, індійці, філіппінці та непальці. Через демографічну кризу та старіння населення словаків на заводах щороку меншає, тож працевлаштування іноземців стало для бізнесу єдиним способом утримати виробництво.
За даними Міністерства праці, у липні в країні офіційно працювали понад 147 тисяч іноземних громадян — це майже 6% від загальної кількості працюючого населення (2,6 мільйона осіб). Хоча показник дещо знизився порівняно з червнем (на 3,8 тис. осіб), він залишається суттєво вищим, ніж на початку року або у 2025-му (коли працювало 129 тисяч іноземців).
Географія розширюється: від сусідів до Південно-Східної Азії
Зменшення кількості робітників із традиційних напрямків (Україна, Румунія, Сербія) змушує компанії шукати кадрові ресурси значно далі.
Нові країни-донори: За даними Мінпраці, цього року суттєво зросла кількість робітників з Узбекистану, Філіппін, Непалу, Киргизстану та Індонезії.
Основні галузі: Окрім промислового виробництва, іноземний персонал масово залучають у логістику, будівництво, сферу послуг, а також на технічні та IT-позиції.
«Причина залучення іноземців проста — на ринку праці фізично бракує місцевих кадрів у багатьох професіях, а не тому, що компанії віддають перевагу іноземцям», — пояснює генеральна менеджерка рекрутингової агенції ManpowerGroup Slovensko Зузана Руміз.
Словаки толерантніші за чехів: що показують опитування
Попри побоювання щодо культурних бар'єрів чи відмінностей у робочій етиці, дослідження агенцій Grafton та Gi Group виявило цікаву тенденцію: словаки виявилися значно гостиннішими до іноземних колег, ніж мешканці сусідньої Чехії.
75% словацьких працівників не мають жодних застережень проти колег іншої національності.
Понад 25% вважають залучення іноземців прямим плюсом для компанії.
Лише 6% респондентів скаржаться на культурні відмінності, і тільки 9% бояться втратити роботу через конкуренцію.
Для порівняння, у Чехії іноземних колег позитивно або нейтрально сприймає лише половина опитуваних, а 14% скаржаться на різницю в культурі. Експерти пояснюють це тим, що в Чехії частка іноземців у робочій силі сягає 22% (майже 935 тисяч осіб), тоді як у Словаччині цей показник значно нижчий, що зменшує соціальне напруження.
Головний ворог інтеграції — державна бюрократія
Поки приватний сектор активно інвестує в мовні курси, адаптацію та житло для нових працівників (заходи для підтримки мультикультурних команд вживають 51% слівських компаній), держава продовжує створювати адміністративні перешкоди.
Представники Асоціації роботодавців (AZZZ SR) та рекрутери виділяють основні проблеми, які гальмують ринок праці:
Тривале очікування ВНЖ: Процедури надання та продовження дозволів на проживання та роботу у міграційній поліції затягуються на місяці.
Паперова тяганина: Замість швидкої адаптації працівники змушені збирати десятки довідок та вистоювати в чергах.
Відсутність мовної та соціальної інфраструктури: Залученням іноземців до життя місцевих громад наразі опікуються виключно бізнес та громадські організації, без системної підтримки держави.
Експерти наголошують: залучити робітника до Словаччини — це лише третина справи. Якщо держава не спростить бюрократичні процедури та не пришвидшить роботу міграційних органів, іноземці просто замовлять квиток до інших країн ЄС, а словацькі підприємства втратять мільйонні інвестиції.
