Поки одні словацькі міста розбудовують сучасні квартали, за кілька кілометрів від них тисячі людей живуть в умовах минулого століття. Близько 14% мешканців ромських поселень у Словаччині мешкають у саморобних халупах, часто без доступу до базових комунікацій. За цією цифрою стоїть реальність десятків тисяч людей.
Такі дані оприлюднив Уряд уповноваженого з питань ромських спільнот (ÚSVRK) за результатами масштабного Соціографічного мапування ромських спільнот (SMARK) 2025. Це не перепис населення, а створення детальної карти умов життя, щоб допомога була більш адресною. Загалом, питання пошуку житла та його якості залишається одним із найгостріших у країні.
Масштаб проблеми: не лише халупи
Дослідження охопило 851 муніципалітет, де проживає щонайменше 30% ромів, та 1142 ромські локації на їх території. Виявилося, що халупи як тип житла є у 337 з цих локацій.
Проте проблема не обмежується саморобними будинками. Дані показують різку відмінність в якості житла залежно від його розташування:
- Поза межами населених пунктів: У ізольованих поселеннях ситуація найгірша. 56% мешканців живуть у житлі, не введеному в експлуатацію — це халупи, мобільні будинки (unimobunky), каравани чи інші тимчасові споруди. Лише 44% мають легалізовані будинки чи квартири.
- На околицях населених пунктів: Тут ситуація дещо краща, але все ще тривожна. Пропорція майже дзеркальна: 56% живуть у легальному житлі, а 44% — у неузаконеному.
- Всередині населених пунктів: Інтегровані у міста та села ромські спільноти мають найкращі умови. 85% мешканців проживають у будинках та квартирах, що відповідають будівельним нормам, і лише 15% — у проблемному житлі.
Отже, географічна сегрегація безпосередньо впливає на доступ до гідних умов життя.
Схід проти Заходу: географія нерівності
Найгостріше проблема житла для ромських спільнот стоїть на сході Словаччини. Згідно з дослідженням, дві третини всіх локацій, де є халупи (225 із 337), знаходяться саме у східних регіонах країни.
Найбільші ромські поселення також сконцентровані на сході. За новими даними, найбільшою такою громадою в Словаччині тепер є Jarovnice, які обійшли сумнозвісний район Košice-Luník IX. Водночас у селі Lomnička частка ромського населення сягає 100%.
Ця концентрація бідності та поганих житлових умов на сході країни створює замкнене коло, з якого важко вибратися без цілеспрямованої державної підтримки.
Перенаселення та брак інфраструктури
Ще один аспект, який висвітлило дослідження, — це перенаселеність житла.
- У поселеннях поза межами та на околицях населених пунктів в одному помешканні (незалежно від того, чи це будинок, квартира, чи халупа) проживає в середньому семеро людей.
- У ромських домогосподарствах всередині міст та сіл цей показник дещо нижчий — в середньому п'ятеро людей.
Такі умови не лише створюють дискомфорт, але й ускладнюють дотримання гігієни та негативно впливають на здоров'я, особливо дітей. Часто це поєднується з відсутністю доступу до питної води, каналізації та стабільного електропостачання. Хоча дослідження SMARK 2025 фіксує певні покращення в доступі до інфраструктури порівняно з 2019 роком, проблема залишається актуальною для багатьох громад.
Що далі: від даних до дій
Як зазначає уповноважений уряду з питань ромських спільнот Александр Дашко, мета SMARK 2025 — надати владі інструмент для прийняття конкретних та адресних рішень. Дані допомагають визначити, де проблеми є найгострішими і куди спрямовувати фінансову та організаційну допомогу.
Протягом 2026 року Уряд уповноваженого вже схвалив кілька проєктів для покращення житлових умов. Наприклад, у липні оголосили конкурс на майже 35,3 мільйона євро для будівництва та реконструкції соціального житла в муніципалітетах з "Атласу ромських спільнот". Також підтримали проєкти з будівництва нових квартир у громадах Rudňany, Chminianske Jakubovany, Bystrany та інших, що має забезпечити житлом сотні людей.
Ці кроки показують, що влада використовує зібрані дані для реальних дій. Однак масштаби проблеми такі, що для її вирішення знадобляться роки системної роботи та значні інвестиції.
