Чехія вже давно стала досить багатокультурною країною. Сьогодні кожен десятий житель республіки — іноземець. За кілька десятиліть країна, яка ще в радянські часи приймала студентів з В’єтнаму, перетворилася на один із головних міграційних центрів Центральної Європи — і останні роки лише прискорили цей процес.
Скільки іноземців у Чехії і хто вони
За даними Міністерства внутрішніх справ ЧР, на 31 грудня 2025 року в країні легально проживали 1 131 197 іноземних громадян — на 37 тисяч більше, ніж роком раніше. Сьогодні кожен десятий житель Чехії є іноземцем: їхня частка становить 10,38% від усього населення республіки. Це рекордний показник за всю історію країни.
Переважну більшість становлять громадяни третіх країн (тобто країн поза ЄС) — 79%, або 894 607 осіб. Найчисельнішою діаспорою до кінця 2025 року були громадяни України — 612 953 особи (54,2% від усіх іноземців). На другому місці — громадяни Словаччини (125 280 осіб, 11,1%), на третьому — В’єтнаму (69 685 осіб, 6,2%), на четвертому — Росії (37 524 особи, 3,3%).
Якщо дивитися на тип дозволів: найпоширенішими підставами для тимчасового перебування у громадян третіх країн є працевлаштування (105 981 особа), возз’єднання з родиною (55 362 особи), а також навчання і наукова діяльність (28 492 особи).
Громадяни країн ЄС становлять окремий блок: понад 234,5 тисячі громадян ЄС, ЄЕП і Швейцарії, тобто близько 21% від загальної кількості іноземців. Серед них традиційно переважають словаки, поляки та румуни.
Українська діаспора
Українці в Чехії — це окрема, що не вкладається в звичайну міграційну логіку історія. До 2022 року їх було близько 200 тисяч. Потім, після лютого 2022 року, цифри почали стрімко зростати.
За весь 2025 рік Чехія видала 89 358 віз тимчасового захисту. У перерахунку на чисельність населення Чехія прийняла більше українських біженців, ніж будь-яка інша країна ЄС. Станом на 31 грудня 2025 року в країні налічувалося 393 056 чинних віз тимчасового захисту. Українські біженці становили 3,61% від загальної чисельності населення республіки — тобто на кожну тисячу жителів припадало 36 біженців. З загальної кількості біженців 22,7% становили діти та підлітки до 18 років, а 4,5% — пенсіонери.
Важливий нюанс: не всі українці в Чехії — біженці. Загальна цифра у 613 тисяч включає тих, хто приїхав ще до війни за робочими або навчальними підставами. За даними на квітень 2025 року, в країні офіційно працювали 158 800 власників тимчасового захисту.
Економічний внесок виявився вагомішим, ніж багато хто очікував. За перші три місяці 2025 року українці внесли до державної скарбниці через податки та відрахування на понад 124,5 млн євро більше, ніж отримали з неї у вигляді соціальних допомог та іншої підтримки. Міністерство праці Чехії не без гордості визнало: «У багатьох галузях, таких як будівництво, сільське господарство, гастрономія, охорона здоров’я, ми вже з труднощами можемо обійтися без їхньої праці».
З 2025 року для частини українців відкрилася нова можливість: власники тимчасового захисту отримали право подати заявку на спеціальний довгостроковий ВНП, що дає право проживати і працювати в Чехії ще як мінімум п’ять років, а в перспективі — подати на постійне проживання. Понад 82 000 осіб уже висловили інтерес до нового статусу.
Регіони: де живуть іноземці
Розподіл іноземців по Чехії нерівномірний, і це не випадковість — він точно відображає економічну географію країни.
Прага залишається беззаперечним центром тяжіння. Понад третина всіх іноземців зосереджена в столиці. Серед українських біженців у Празі живе 26% від загальної чисельності. У самій столиці частка іммігрантів досягає 13% — тут концентруються українці, словаки, в’єтнамці, росіяни, німці та поляки.
Середньочеський край — традиційно другий за числом іноземців: 14,2% від загальної кількості іноземців у країні. Серед українських біженців у цьому краї проживає 14% від їхньої загальної чисельності.
Південно-Моравський край з Брно на чолі займає третю позицію. Там зосереджено близько 10% українських біженців. Брно — університетське і технологічне місто, що приваблює більш кваліфікованих мігрантів: студентів, IT-фахівців, інженерів.
Пльзеньський і Устецький краї традиційно приваблюють іноземців, зайнятих у виробництві. Промислові зони навколо Пльзеня з її знаменитими заводами, а також прикордонні райони Устецького краю — місця особливої концентрації трудових мігрантів.
Окремої уваги заслуговує в’єтнамська діаспора, у якої — своя особлива карта присутності. Найбільша група в’єтнамців живе в Празі, а 2% населення Карловарського краю мають в’єтнамське громадянство. Центром концентрації діаспори є прикордонне місто Хеб, а також північна частина Богемії — район Варнсдорфа. Це не випадковість: прикордонні ринки і торгівля історично стали нішею в’єтнамського бізнесу в Чехії. Розташований на околиці Праги в’єтнамський ринок SAPA займає площу 25 гектарів і налічує три тисячі лавок.
Міста і ринок праці
Рівень безробіття в Чехії стабільно тримається нижче 3% — 2,6% у 2024 році. Це один із найнижчих показників у ЄС, і саме він робить країну такою привабливою для трудових мігрантів: робочих місць об’єктивно більше, ніж охочих їх зайняти.
Для іноземців вибір міста багато в чому визначає характер роботи. Прага — столиця можливостей для кваліфікованих спеціалістів: IT, фінанси, міжнародні компанії, сервіс. Брно — технології, фармацевтика, університетське середовище. У менших містах, наприклад в Остраві чи Пльзені, більше пропозицій для водіїв, складських працівників, працівників на виробництво.
Середня зарплата в Празі становить 55 000 крон, у Пльзеньському краї — 46 600 крон, у Південній Моравії — 42 000 крон, а в Моравсько-Сілезькому краї — 37 000 крон. Різниця суттєва, і мігранти це враховують.
Як змінювалася міграція
Щоб зрозуміти нинішню картину, достатньо одного порівняння. Кількість законно проживаючих українців різко зросла після вторгнення Росії в Україну на початку 2022 року — з трохи менше 200 тисяч у 2021 році до понад 635 тисяч у 2022 році. Такого стрибка в історії чеської міграції не було ніколи. Але українська криза — лише найпомітніша тенденція. За нею стоять більш структурні процеси.
Диверсифікація джерел міграції. Склад іноземців стає все більш різноманітним. Кількість громадян Казахстану за перші три місяці 2025 року зросла до 10 510 осіб. У частині нерегульованої міграції у 2024 році серед виявлених нелегалів переважали громадяни України, Молдови та В’єтнаму, а на зовнішньому Шенгенському кордоні — громадяни Грузії, Великої Британії та Туреччини.
Скорочення кількості росіян. Нові мігранти з Росії до Чехії практично не приїжджають: країна припинила видачу їм майже всіх віз і дозволів на перебування одразу після повномасштабного вторгнення в Україну. При цьому давно живучі в республіці росіяни отримують чеське громадянство і випадають із загальної статистики МВС.
Посилення і одночасно впорядкування політики. З січня 2026 року в Чехії набули чинності поправки до закону про надання притулку та до закону про перебування іноземців, які дозволяють владі швидше і ефективніше депортувати тих мігрантів, які перебувають у країні нелегально і зловживають системою. Одночасно для трудових мігрантів відкриваються нові легальні шляхи.
Довгостроковий прогноз. Згідно з дослідженням Boston Consulting Group і Aspen Institute Central Europe, кількість іноземців у Чехії може зрости до 1,36 мільйона до 2035 року, причому до 260 000 українських біженців можуть обрати постійне проживання. Водночас очікується, що близько 1,2 мільйона чехів вийдуть на пенсію, що робить мігрантів ключовою частиною майбутньої робочої сили та економіки.
Інтеграція приїжджих
Міграція — це не лише дозволи на проживання і робочі карти. Це ще й питання про те, як люди укорінюються на новому місці.
Освіта. За даними на початок 2025 року, у чеських вишах навчається близько 55 000 студентів з-за кордону — найбільша кількість учнів зі Словаччини, Росії та України. Діти іноземців мають право на безкоштовну шкільну освіту на рівні з чеськими громадянами, а в школах з великою кількістю іноземномовних учнів діють спеціальні адаптаційні класи.
Громадянство. Шлях до чеського паспорта довгий. Стандартна натуралізація вимагає 10 років легального проживання, складання іспиту на знання мови та підтвердження інтеграції. З 2019 по 2023 рік 28 797 осіб отримали громадянство Чехії. У 2023 році 6 389 осіб стали громадянами, причому українці, росіяни та словаки були найчастішими національностями серед нових громадян. У 2024 році 2 943 іноземці подали заяву на набуття громадянства, з них 2 447 прохань було схвалено.
Мова як головний бар’єр. Більшість фахівців, які працюють з мігрантами, називають незнання чеської мови головною перешкодою для повноцінної інтеграції. Більшість біженців досі працюють на низькокваліфікованих позиціях, таких як підсобні робітники на будівництві чи на виробництві — саме тому, що мовний бар’єр закриває доступ до більш складних посад, навіть при наявності освіти і досвіду на батьківщині.
Чехія, яка ще в 2000-х сприймалася передусім як країна транзиту або тимчасового заробітку, стає країною постійного проживання для сотень тисяч людей з різних куточків світу. Мільйон іноземців — це вже не виняток, а норма. А з урахуванням демографічного тиску (старіюче населення, нестача робочих рук) роль мігрантів в економіці та соціальному житті країни буде лише зростати.
Для тих, хто тільки планує переїзд або нещодавно приїхав, ці цифри означають одне: Чехія — країна з зрозумілими правилами і реальними можливостями. Куди їхати, у якій галузі шукати роботу, де вже є велика діаспора — все це тепер піддається точному розрахунку.
